Павле Яремовичу, ви майже рік не з’являєтеся в медійному просторі. Проте, Вас безупинно  продовжують згадувати у різних соцмережах та жовтих шпальтах, таких як, приміром, «Антикор», та анонімні телеграм канали.

Так, це правда. Причин моєї відсутності в публікаціях якісних медіа насправді є багато. По-перше – не мав бажання говорити про кожну справу до її завершення. Я просто працював. Мав багато роботи в органах місцевого самоврядування. По-друге − у кожної людини буває такий період, коли потрібно зупинитися, озирнутися, оцінити ситуацію, набратися сил і йти далі. Мабуть, у мене якраз був такий час.

По-трете − я зосередився на саморозвитку. Закінчив Київську школу державного управління, курс «Школа міністрів». Це зайняло чимало часу. Як завжди, багато читаю зовсім непростих книг. Продовжую активно вчити англійську мову. Займаюся спортом, зокрема, п’ять-шість разів у тиждень − біг, вело та плавання. Розумію, що зараз саме той час, коли потрібно приділити час своєму розвитку. Крім цього, більше часу та уваги віддаю своїй родині.

Паралельно завершив писати першу частину книги. Так, вона готова і думаю за три-чотири місяці ви її побачите. Ще трохи не на часі. Почав працювати над другою частиною.

Планував з’явитися в інформаційному просторі із презентацією першої частини своєї книги, але активізація деяких людей спонукає мене розпочати цей процес дещо раніше.

Тому вирішив поділитися інформацію з нашою громадою, колективом Рівненської АЕС, а також громадянами нашої країни, яким не байдужа тема місцевої (і не тільки) політики. Про те, що зроблено в нашій громаді за період моєї діяльності в місцевому самоврядуванні, ви мали нагоду почитати у першій частині інтерв'ю. Зараз, як і обіцяв, відповім на питання: чому мене хочуть звільнити з посади першого заступника міського голови, хто за цим стоїть і кому вигідно це зробити.

Добре усвідомлюю, що після моїх висловлювань буде, як завжди, шквал негативних публікацій, спроби чергової дискредитації і так далі. Мабуть я знову стану «московським агентом». Для мене це усе не має значення! Навпаки, я готовий до діалогу, тому, за бажанням, можна писати і задавати питання. Я із задоволенням усім відповім. Також прошу бути толерантними, не витрачати час на образи і популізм. Будьте конструктивними, адже головне − бажання розібратися у всій цій історії.

Павле Яремовичу, як Ви прокоментуєте опублікований у соцмережах проєкт рішення про ваше звільнення із посади першого заступника міського голови, та скликана позачергова сесія Вараської міської ради з розглядом виключно цього питання? Як гадаєте, з чим пов’язані такі дії депутатів?

Група депутатів постійно піднімає питання звітів заступників міського голови. Проте, коли я з колегами звітувався, вони демонстративно покинули залу засідань. Відповідно, ні мій звіт, ні звіти колег вони не заслуховували.

Взагалі, що таке звіт і хто його повинен робити по законодавству? Якщо коротко, то мають звітувати депутати і міський голова. Про заступників там мова не йде. Але якщо у депутатів є бажання послухати про результати моєї діяльності, то із задоволенням. Я готовий та беру повну відповідальність за цю звітність. Тим паче, що я звик підсумовувати роботу за рік. Це навіть потрібно, щоб проаналізовати діяльність загалом, виявити можливі помилки та зробити висновки. Насправді, звітність − дуже важлива.

Та справа у тім, що цій групі депутатів не потрібні звіти заступників, ну окрім мого. Та й мій звіт, як документ, їм не потрібен. Їхня мета – визнання моєї роботи незадовільною для того, щоб проголосувати за моє звільнення. Відразу зауважу, що такі дії є незаконними! Однак, відразу після закриття сесії, де були заслухані звіти, один із депутатів – Сергій Анощенко, приносить в секретаріат проєкт рішення про моє звільнення і визнання роботи незадовільною. Такий проєкт рішення дуже сумнівний, оскільки в ньому немає жодного посилання на пункт із Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування». Не кажу вже про численні помилки і порушення процедури винесення подібного питання на сесію. Даний проєкт було фахово відхилено. Хоча це його не зупинило та він вдруге зареєстрував черговий проєкт рішення.

Павле Яремовичу, чому це відбувається саме зараз? Як Ви гадали, чи вистачить голосів для прийняття такого рішення?

Тут вже працює збіг загальних інтересів різних груп людей. Перша група − це група депутатів. Друга група – це Вараська міська військова адміністрація (ВМВА по тексту). Третя – керівництво станції, зрозуміло під чиїм тиском. Можливо є ще хтось.

Представники ВМВА добре розуміють, що моя присутність не дасть можливості витрачати бюджетні кошти не за призначенням. Вони добре розуміють, що мій авторитет та мої знання будуть впливати на їх діяльність як в області фінансів, так і в політичних баталіях.

Деякі депутати не можуть переступити через своє «я» і визнати, що в місті за останні півтора року дійсно було реалізовано дуже багато різних проєктів, які роблять життя мешканців громади безпечнішим і комфортнішим. Також позитивні зміни відбулися в секторі безпеки громади і допомоги ЗСУ. В кулуарах політичного процесу вони відкрито почали транслювати наративи: «А де ми? А що я з депутатства маю? Нам нічого не пропонують». Вибачте, питання риторичне: «А ви балотувалися в депутати задля чого? Задля збагачення?». Вони навіть не розуміють, що є люди з іншим вихованням та іншими цінностями. Окрім цього, є особисті образи на мене.

Щодо керівництва станції, то я думаю, ви маєте самі зрозуміти.

З цього приводу пройшла навіть серія зустрічей в різних конфігураціях і вийшли вони на такий собі спосіб з проєктом рішення про моє звільнення.

До представників Вараської МВА приїжджали «цікаві» люди з Києва і таким чином вони домовилися про співпрацю в частині моєї дискредитації і можливого зняття з посади.

Оскільки голосів для підтримки проєкту рішення немає, вони вирішили включати адмінресурс. Керівника станції змусили, не здивуюся, якщо він сам вирішив проводити зустрічі з депутатами, де були присутні і працівники військової адміністрації. На першій зустрічі 17.05.2024р. він довго розповідав в своєму виступі як все погано у відносинах та в співпраці із місцевою владою, в особі міського голови. Правда, було помітно сильну знервованість і невпевненість. Хоча, до цього було усім відомо, що відносини очільника громади з керівником станції весь час були добрі. Що так раптово сталося? І чому на цю зустріч не запросили міського голову?

^{Фото Рівненської АЕС}

Друга зустріч 17.06.2024р. вже відбулася з міським головою і всіма охочими, так розумію, це сталося після першої частини мого інтерв’ю. Я вирішив також піти, хоча бажання дивитися на цей цирк не було. Думаю для багатьох це був сюрприз, спікери почували себе невпевнено, я би сказав дуже. Проговорили майже ні про що. Загальні декларативні фрази і розмиті відповіді на питання. «Ми всі разом», одні і ті самі питання вже років двадцять. Так скажіть чесно: «цього не буде і цього не буде, а це не можливо зробити». Яка лікарня, які дороги, які добудови по старим зобов’язанням? Яке будівництво? Коли? Я знаю, що дійсно, Рівненська АЕС, по моїм оцінкам, найбільше готова в розрізі наявності необхідної  документації до початку будівництва блока. Але ще потрібно пройти великий шлях, щоб зробити хоча би проєкт. Розумієте, потрібно говорити правду, а не те, що тобі хочеться, і що від тебе вимагають у цей момент.

19.06.2024р. була призначена позачергова сесія ВМР з єдиним питанням про моє звільнення. В переддень сесії, пізнім вечором, терміново голова ВМВА в студії станційного телеканалу записала інтерв’ю. Низка питань пройшла під гаслами: «як все погано в місті». Повна нісенітниця, непрофесіоналізм, маніпуляція і підміна понять. Навіть не додивився до кінця, жаль часу. Ціль даних подій, на мою думку, створення сприятливого інформаційного фону під задачу, яку мали виконати на усіх рівнях, від деяких депутатів, до вищих кабінетів.

Щодо депутатів, які намагаються дискредитувати мене, то можу описати персонально і висловити свою думку про кожного з них. Але не хочу − просто неприємно. Взагалі, ці люди не заслуговують моєї уваги.

Все це мені нагадує 1917 рік. Коли кухарка, з повагою до цієї професії, має керувати державою. Коли люди аморальні, недооцінені, ліниві хочуть керувати містом та станцією. Без питань, у місті у нас це вже було. Щодо станції, то маємо це зараз. Всім добре? Мабуть, так. То давайте жити в лайні і продовжувати вдавати, що нічого не відбувається.

Мені цікаво одне, невже ніхто не бачить, що відбувається, невже так складно подумати, проаналізувати і зрозуміти, що пройдисвіти просто хочуть забезпечувати себе? Як можна вірити в усю ту маячню, яку пишуть про мене? Я був директором Рівненської АЕС десять років, до цього самостійно пройшов шлях професійного встановлення. Я самодостатня людина. Подобається вам це чи ні, мені без різниці. Я все життя віддавав роботі, станції і людям. Тому точно не цим депутатам про мене судити. З таким підходом вони ніколи не досягнуть хоч якогось рівня розвитку.

Вони кажуть, що я прийшов красти. Смішні. Я півтора роки їжджу на своєму авто без водія. Всі матеріальні допомоги, які мені виплачують, перераховую на волонтерський фонд. Крім цього, допомагаю ЗСУ особистим коштом, але про це знає лише декілька людей. З перших днів широкомасштабної війни я зі своїми помічниками, в межах власних можливостей забезпечували усім необхідним наші підрозділи ЗСУ, Національної гвардії України і не тільки. Перші бронежилети, шоломи, оптика та інше. Безліч медичних речей. Все це на особистих відносинах з моїми друзями з Європи і особисто за свої кошти. Та дехто в цей час втік з Києва, Вараша, або відсиджувався невідомо де.

Чому я про це не писав? Тому що я такий. Я не збираюся фотографуватися заради піару, як це роблять деякі керівники, які передають військовим обладнання, яке закуплено за кошти колективів. Вам це ні про що не говорить? Цього від мене чекали?

Відразу скажу, що зі мною неможливо домовитися щодо справ, які погано «пахнуть». Тому начальник Вараської міської військової адміністрації і ця група депутатів вирішили підготувати таке рішення про моє звільнення. Ну, а для декого з моїх колишніх колег зрозуміло для чого це потрібно.

До речі, а хтось звертав увагу на склад Вараської міської військової адміністрації? Я вважаю, це варто уваги. Де місцеві борці за справедливість? В колективі Вараської МВА колишній прокурор, колишній лісник, колишній поліцейський, родичі, безробітні. А поцікавтесь, скільки коштів на утримання Вараської МВА витрачається з міського бюджету. Де громадськість? Чи ви бачите тільки Павлишина? Шановні, здається, що ви вийшли на самих себе, коли вирішили дискредитувати мене під керівництвом деяких персонажів, які, я можу припустити, працюють не на нашу країну.

Щодо сесії, яка стосувалася мого звільнення. Голосів, як я і казав, не вистачило. Порядні депутати, які розуміють справжні цілі і мотиви цих процесів, або не прийшли, або не голосували, або голосували проти. Проте, ряд депутатів вирішили підтримати це рішення в останній день. Можливо раніше, але озвучили в останній момент. Яка у них мотивація? Складно сказати. Вони говорять цікаві речі: «що ми з депутатства маємо?» «У нас є сім’ї, бізнес за який ми переживаємо» та ще якісь незрозумілі аргументи. Одному з депутатів хтось зателефонував, кому він не зміг відмовити. Ще одного, практично під примусом, привіз в приміщення міської ради робітник військової адміністрації. Всі інші відомі. Принаймні, тепер ми знаємо людей та що їх мотивує.

Перед голосуванням я взяв слово і сказав приблизно таке:

«Після того, що я пройшов в своєму житті, в тому числі, і професійному, мене складно чимось здивувати. Тому, те що зараз відбувається, це мабуть нормально. Це те, що коли не подобається ефективна робота людей, треба їх облити брудом. Але це не головне. Це просто риса характеру вже знайомих нам людей.

Друга причина − це жага до влади і грошей.

Але основна причина знаходиться не в нашому місті. Згадайте, коли почалася війна, хто став на захист міста і станції? Так, багато людей з присутніх в залі, і я хочу сказати їм спасибі за підтримку. Ми робили все, щоб в нашу громаду не прийшов ворог. Багато людей втекло з міста, з Києва, які нічого не робили. Вони просто чекали куди поверне війна. Потім повернулися.

До чого я це кажу?

Мені шкода людей, які продаються за посади і гроші. Мені шкода людей, які бояться. Хоча, для нашої країни, на жаль, це норма. І ви маєте можливість, або її змінити, або стати такими самими.

Все те, що робиться зі мною в останні два роки, це не історія нашого міста і жителів. Це історія інших людей, і вони зовсім не дбають про нашу країну і тим більше про місто. Як і не дбали про Енергодар. А місто просто використовується, так само як і дехто з присутніх на сесії.

Мені ніколи, за своє життя, не було соромно за свою роботу і те, що я зробив в своєму професійному житті, а також тут, у місті.

Наша станція і ті інновації у всіх сферах − були найкращими. Це визнаний факт у світі атомної енергетики, яку зараз всіляко хочуть зруйнувати.

Якщо людина хоче відірватися від своїх базових потреб і вийти на іншу ступінь свого розвитку, залишити свій слід в історії свого життя, треба навчитися думати, аналізувати і не боятися робити правильні речі. Проте, це складно і не дуже приємно».

Джерело: рекламно-інформаційна газета "Вараш-майдан"