Яким є результат півторарічної роботи? Яких проблем у громаді найбільше і що вдалося вирішити? Чому вкрай рідко з’являвся у медійному просторі? З якою метою створювалась Вараська МВА? Чому з’явився проєкт рішення про звільнення із посади першого заступника міського голови? Відповіді на ці та низку інших питань Павло Яремович надав в актуальному інтерв’ю. До вашої уваги перша його частина: "Здобутки задля наближення Перемоги та розвитку громади".

Павле Яремовичу, розпочнемо діалог з обговорення актуальних питань життєдіяльності громади. Ви обійняли посаду першого заступника міського голови у досить нелегкий, військовий час, які проблемні питання тоді потребували першочергового вирішення?

В перші місяці війни ми перетворили місто і станцію в потужну фортецю. Але за літо майже все було розібрано і зруйновано. Маю на увазі фортифікаційні споруди. Також я мав інформацію, що план наступу агресора зі сторони білорусі був у силі. Вдалося донести до військового керівництва країни, що Вараш потребує підвищеної уваги. Був призначений новий командувач, який задавав тон в облаштуванні оборони нашого міста. Я у свою чергу, щоранку проводив наради з представниками Національної гвардії України, керівниками комунальних підприємств і департаментів. Ми розподіляли техніку, визначали закупівлі, і планували роботи на добу. За місяць все змінилося і місто було фізично захищено.

Паралельно проводили закупівлю різного обладнання для військових. Перераховували субвенції військовим частинам і громадам, які потребували коштів для облаштування фортифікаційних споруд, а також громадам, які потребували допомоги у відновленні зруйнованої інфраструктури. До прикладу, Херсон.

Я не буду говорити про цифри, кому цікаво зайдіть на сайт Вараської міської ради і перегляньте мій звіт. Там все відображено. Звіт за посиланням Qr code.

^{посилання Qr code на звіт}

Зважаючи на військовий стан, важливим для мене стало питання безпеки дітей у закладах освіти. Тому уже на другий день, після призначення, я оглянув усі найпростіші укриття в школах і садочках, де завершувались ремонтні роботи. Як правило, це підвальні приміщення. Якість проведених робіт була жахливою. Після огляду я терміново зібрав усіх підрядників, показав їм фото зроблених ремонтів та наголосив, що така якість роботи не відповідає жодним нормам. Тому ми визначили терміни та приступили до усунення усіх недоліків. Тих коштів, які були виділені з бюджету не вистачало, щоб якісно зробити укриття. Зокрема, йдеться про дороговартісні та найбільш важливі роботи − вентиляція, підлога тощо. Ми вирішили додатково виділити кошти і закінчити в цілому облаштування укриттів.

Так, були у нас проблеми щодо облаштування протирадіаційного укриття (ПРУ) у Вараському ліцеї №3 та укриття у ЗДО №6. Згадані заклади освіти певний час не функціонували (у зв’язку із відсутністю укриттів), а діти були тимчасово розподілені до інших закладів. Це створювало багато незручностей для усіх учасників освітнього процесу, адже, і садок, і ліцей були єдиними у мікрорайоні Перемоги.

Оглянувши ці об’єкти, дійсно, в ЗДО №6 неможливо було щось зробити, переобладнати, а от у ліцеї, я вважав, що така можливість була. Декілька разів проектанти не погоджувалися з моєю думкою, але після додаткових обстежень, все ж таки взялися за виконання цього проєкту.

Найбільшою проблемою було – це вивезення великого об’єму ґрунту. Незважаючи на усі обставини, проєкт майже реалізований. Коштував більше 30 млн грн. Частина коштів − це субвенція з державного бюджету, інша − з місцевого. Щотижня я проводив наради з метою контролю ведення будівельних робіт із облаштування захисної споруди цивільного захисту (ПРУ) у Вараському ліцеї №3. Під час виконання поточних робіт, виникли й додаткові, непередбачені первинним проєктом. Під час виймання піщаної засипки працівниками-підрядниками було виявлено додаткові зв’язки монолітних бетонних фундаментів шириною до 70 см, які не були передбачені у первинній проєктній документації закладу. Саме тому їх довелося частково вирізати, демонтувати для влаштування проходів у приміщенні. Відповідно, це і призвело до здорожчання проєкту. Проєкт майже завершений, залишилося облаштувати декілька нових входів з урахуванням потреб інклюзивності. На жаль, проєктанти лише нещодавно віддали проєктне рішення. Вкотре наголошу, що замовником робіт та організаторами тендеру із визначення підрядника-виконавця робіт із будівництва ПРУ є Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації. Попри всі проблеми та маніпуляції, зокрема, деяких депутатів, які намагалися «розхитати ситуацію» в частині якості робіт, безпеки дітей − все ж таки діти пішли до ліцею та змогли якісно продовжити процес навчання.

Хочу зауважити, якби тоді я не вирішив це зробити, то ліцей не функціонував би й досі. Також наголошу, щоб побудувати окреме укриття на більш ніж 1000 людей необхідно було б витратити значно більшу суму коштів – в межах 120-150 млн грн.

Щодо садка, то він теж діючий. Ми знайшли тимчасове рішення. Під час повітряних тривог діти користуються укриттям в соборі. Маємо плани щодо проєктування укриття у ЗДО №6.

Які ще ремонтні роботи виконувались саме під вашим керівництвом?

Коли я приступив до виконання посадових обов’язків, як перший заступник міського голови, то багато робіт у громаді були розпочаті, проте не виконані. Уже під моїм керівництвом нам вдалося провести освітлення і частково відремонтувати спортивні майданчики в закладах освіти. До прикладу, спортзал у ліцеї №2 майже рік стояв розбитий із незавершеним ремонтом. Тому працювали над реалізацією і цього проєкту. Знову ж таки, щотижня проводив звітні наради. Особисто стежив за якістю і за ходом виконаних робіт. До слова, мова про 25-30 об’єктів. Частина з них потребувала ремонту покрівель. Відомо, що дах − це основа, яка виконується перш за все. Зокрема, вдалося зробити:

- покрівлю будівлі СУ-2 (зараз РТЦК та СП);

- капітальний ремонт покрівлі «Заболоттівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини» КНП ВМР "ВЦПМД";

- капітальний ремонт покрівлі адміністративної будівлі за адресою: майдан Незалежності, буд. 2.;

- капітальний ремонт покрівлі будинку культури с.Більська Воля;

- поточний ремонт покрівлі адміністративного будинку Озерецької сільської ради.

Ще одним викликом стало питання щодо водопровідного забезпечення в закладі освіти та амбулаторії села Більська Воля. В амбулаторії водонапірна башта та помпи зношені, технічно застарілі, а мережа взагалі з азбестової труби. Вдумайтеся. Щороку виділялися кошти на ремонт цього всього старого обладнання, яке неможливо уже ремонтувати. Ми знайшли рішення – зробити свердловину з очисткою. Проєкт майже реалізований.

Аналогічна ситуація і з водовідведенням (каналізацією) в Більськовільському ліцеї – стара іржава бочка. Знову ж таки, постійно виділялись кошти на замовлення спецтранспорту. Ми розробили проєкт системи водовідведення (з влаштуванням локальних очисних споруд) і реалізуємо його. 

За час вашої роботи, які зміни сталися у благоустрої громади? Чи закупляли нову техніку для потреб підприємства?

Щодо КП "Благоустрій". Коли я заїхав на територію комунального підприємства, перше, що спало на думку, що це звалище − бруд, болото, металобрухт, старі будівельні матеріали, пісок, щебінь, камінь, пластик (пляшки), техніка, стара теплиця. Побачив людей, які працювали в жахливих умовах. І постійно напідпитку директор. В результаті, після чергової неприємної ситуації, цього горе-керівника було звільнено. Так, він намагався влаштувати страйк силами своїх родичів, які працювали на підприємстві, але зрештою, нічого у нього не вийшло.

Ми призначили нового директора та почали впорядковувати, як саме підприємство, так і його роботу загалом. Знайшли два приміщення для сипучих матеріалів та все вивезли. Прибрали територію від техніки підприємців, яка з незрозумілих причин знаходилась на території КП. Демонтували теплицю, яка перебувала в жахливому стані та закупили нову. Почали виконувати ремонт приміщень для персоналу. Облаштували туалети, душові кабіни, кімнати відпочинку, роздягальні. Зауважу, що персонал виконував роботи своїми силами, а ми, у свою чергу, допомагали матеріалами. Процес майже завершений.

Мені вдалося дещо підвищити заробітну плату робітникам. Вони працюють в складних умовах і, як на мене, отримують мізерну платню. Депутати підтримали.

Вдалося оновити і парк комунальної техніки та закупити:

- навісне обладнання до міні-навантажувача Bobcat S650, а саме: палетні вила, відвал для снігу, поворотну щітку, снігоочисник, щітку з бункером, боковим вінцем та водяним зволоженням;

- колісний одноковшевий фронтальний міні-навантажувач Bobcat S650 з навісним обладнанням;

- трактор КАТА КВ 504 в комплекті з навісним обладнанням (відвал, щітка);

- розкидач піску причіпний (дороги);

- тракторний причіп;

- трактор КАТА КВ 904 в комплекті з навісним обладнанням.

Нині триває процес придбання автопідйомника SOCAGE 14A, мобільної вишки, спецмашини для прибирання вулиць від сміття, причіпа-лавети для перевезення Bobcat на місце виконання робіт.

Окрім цього, через фізичну зношеність застарілих опор та світильників з лампами розжарення (які споживають велику кількість електроенергії та потребують значних витрат на обслуговування), вирішено було встановити світлодіодні вуличні світильники з оцинкованими опорами з подвійними та одинарними кронштейнами по вул. Соборній.

Ще одне важливе питання, яке потребувало негайного вирішення, стосувалося очищення доріг взимку. Ми провели багато нарад. В результаті розробили "Карти прибирання і посипання доріг". Думаю, що мало кому цьогоріч заважав процес прибирання доріг і пішохідних зон. Я поставив завдання: за три години основні шляхи і тротуари повинні бути розчищені і посипані. Кожна одиниця техніки була розподілена за напрямками. Насправді, просте питання, але чому весь час були проблеми…

Чи вдалося облаштувати Алею для загиблих Героїв Вараської громади? За чий кошт встановлюються пам’ятники воїнам?

Так, влаштовано меморіал на "Алеї Героїв" на території кладовища с. Стара Рафалівка, аби увіковічнити пам’ять наших Захисників. Коли ми приїхали на кладовище, я зрозумів, що потрібно шукати та робити нове, сучасне місце та облаштовувати його. Розробили проєкт і почали влаштовувати. На жаль, відведені місця для поховань дуже швидко заповнюються. Щодо пам’ятників, то, безумовно, встановлюємо ми їх за кошти місцевого бюджету, крім цього, усі клопоти щодо впорядкування могил теж на "плечах" місцевої влади. Це правильно. Наголошував та наголошую: місця поховань Героїв мають бути завжди прибрані та доглянуті. Проєкт пам’ятників також був розроблений нашими працівниками відділу архітектури та містобудування ВК ВМР. Чомусь раніше цього ніхто не міг, або не хотів робити.

Обговоримо питання медицини у місті. Минулого року Вараська багатопрофільна лікарня отримала статус "кластерна". Павле Яремовичу, як вдалося отримати цей статус?

Щодо ВБЛ, то тут виконано дуже багато роботи. Перше завдання, яке я собі ставив − це отримати статус "кластерної" лікарні. Ще багато років тому я не розумів, як Володимирецька лікарня має цей статус, а ми ні. Кажу це, при всій повазі до сусідів. Тому досить багато сил та ресурсів витратили, аби здобути цей статус. В першу чергу, для нашої лікарні − це розвиток. Дякую всім хто причетний до цієї події. Не хочу називати прізвищ, ці люди самі зрозуміють, кому я дякую.

Ви сказали, що задіяли багато сил та ресурсів для такого розвитку лікарні, та все ж, про що саме йде мова? Зробили ремонти? Закупили обладнання? Відкрили нові відділення? 

Відремонтували і відкрили за грантові кошти Центр психічного здоров’я, який наразі став центром, де допомагають військовим, рідним загиблих Захисників, мешканцям не лише нашої громади, а й району. Відремонтували санвузол у відділенні реабілітації, який не оновлювали 40 років. Коли писали у соцмережах про те, що у лікарні відремонтували за 600 тис. грн вбиральню, що це дуже дорого і так далі, то я був здивований. Люди не розуміють, що облаштовано було декілька санвузлів з урахуванням інклюзивності, яка нині актуальна для нас, як ніколи. Не забуваймо, що наші воїни повертаються з передової з травмами, ампутаціями тощо.

Наше завдання − максимально пристосувати усе задля їх щонайшвидшої реабілітації та повернення до нормального життя. З цією метою запрацювало і відділення реабілітації на базі ВБЛ, де поранені бійці проходять відновлення від травм. Реабілітацію там проходять і пацієнти після інсультів. Лікування безоплатне.

Розпочали виконувати капітальний ремонт будівлі діагностичного центру. Оскільки уже рік займаємося роботою, щоб отримати у рамках державної програми комп’ютерний томограф. Дуже багато працювали над тим, щоб він потрапив саме до нашого медичного закладу. Вже маємо паспорт, чекаємо, коли він приїде на зберігання. Наразі коригуємо проєкт під цю модель і завершуємо ремонт під монтаж.

Також нам вдалося закупити й інше необхідне обладнання: електрокардіограф та аксесуари; 2 ліжка для інтенсивної терапії; 2 операційних столи; стельовий процедурний світильник; однокупольний стельовий операційний світильник; нормалізатор напруги трифазний з синхронізатором фаз, 10 моноблоків; БФП Canon i-SENSYS MF752Cdw with Wi-Fi; 4 функціональних ліжка; тренажер універсальний (стіл реабілітаційний); сходи з похилою площиною для дорослих; моноблок; 2 БФП Canon i-SENSYS MF752Cdw with Wi-Fi; відсмоктувач медичний (аспіратор медичний електричний); аудіометр-тимпанометр, кондиціонери тощо. 

Велику роботу було зроблено по ремонту сантехнічних мереж у центральному корпусі ВБЛ − замінили стару каналізацію. Цей проєкт ще не завершений. Лише декілька днів тому були виділені кошти на цей рік.

Завдяки закупленому медичному обладнанню та проведеними ремонтними роботамм зросла кількість пакетів медичних послуг з 19 до 25 у 2023 році, за якими підписано договір з НСЗУ на 2024 рік. У 2024 році нам вдалося закупити ще нового обладнання за ті кошти, які були проголосовані депутатами в кінці 2023 року.

Поговоримо ще про одне комунальне підприємство "УК «Житлокомунсервіс". Зокрема, як вам вдалося впорядкувати питання щодо вивезення сміття по мікрорайону Будівельників?

Основною проблемою по м-ну Будівельників у Вараші справді було сміття. Два роки там намагалися зробити підземні контейнери, але так і не зробили. Побачивши технічне рішення, я зрозумів, що це дорого в реалізації, монтажі і, головне, виникатимуть складнощі в майбутній експлуатації. Вивчивши детальніше усю інформацію та розглянувши різні варіанти, я запропонував наземні, недорогі, ергономічні контейнери з можливістю в майбутньому переходу на сортування сміття. Проєкт розробили на підприємстві в Рівному, переглянувши його, внесли деякі зміни. Таким чином, замовили десять майданчиків. Ціна досить невелика, тим паче під ключ та з озелененням.

Окрім цього, для зручності збору відходів, закупили два маневрових негабаритних сміттєвози, які можуть проїжджати вузькими дорогами. Сьогодні ж мешканці Будівельників звертаються із проханням встановити іще такі ж сміттєві майданчики, проте Вараська міська військова адміністрація вважає, що зараз цим займатися не на часі.

До слова, розповім ще про одну негативну ситуацію в процесі встановлення сміттєвих майданчиків. Напевно, лише в трьох місцях люди були проти їх розміщення. Тому потрібно було переконувати, що це хороше вирішення багаторічної проблеми. Особливо неприємно, коли дехто заграє у популізм. Сьогодні ж мешканці одного із будинків цього мікрорайону уже просять встановити додатковий майданчик. Маю для таких людей пораду: спочатку розберіться, почитайте, вивчіть питання, а вже потім робіть висновки. Вважаю, що нам вдалося вирішити проблему, яка дошкуляла мешканцям понад 50 років.

Павле Яремовичу, чи ремонтували дороги у громаді? Що вдалося реалізувати за півтора року в інших сферах життєдіяльності громади?

Перш за все, нарешті, ми навчилися ремонтувати дороги. Раніше була закуплена техніка, але ремонт був неякісний. Замість ямок робили горби, або ж іще щось. З часом робітники почали більш якісно робити свою роботу. Так, є ще питання, але їх можна виправити.

За час моєї діяльності зробили дві дороги. На Рівненській з кільцем був виконаний поточний ремонт, і по вулиці Хлібороб − капітальний. Так, було багато неконструктивної критики, але сьогодні усе добре і усім подобається. Ще не завершили розмітку, оскільки в кінці року були погані погодні умови. Плануємо закінчити найближчим часом.

Пішохідну доріжку вздовж дороги Рівненська ми зробили самостійно, зокрема, відновили покриття. Також вивезли ґрунт між дорогою і доріжкою, засіяли газон, зробили у деяких місцях водовідведення, щоб не руйнувалася дорога в майбутньому.

В частині містобудування, архітектури та просторового розвитку, крім повсякденної роботи, відділом архітектури та містобудування укладено договір на виконання робіт з розробки Комплексного плану просторового розвитку Вараської МТГ. Термін виконання до 31.12.2024 року. Це дуже важлива діяльність в частині майбутнього розвитку нашої громади. До слова, в Рівненській області ми першопрохідці у цьому напрямі, нас ставлять у приклад іншим громадам.

Здійснено багато роботи по впровадженню е-квитка – автоматизованої системи обліку оплати проїзду (АСООП) в міському та приміському пасажирському автомобільному транспорті загального користування на території нашої громади. Робота із впровадження іще триває. Сподіваюсь, що ми зможемо вивести з тіні достатньо немалі фінансові ресурси.

Щодо цивільного захисту, то зроблено багато організаційних заходів. Нашим завданням було забезпечити усю критичну інфраструктуру громади дизельними генераторами. Закуплені усі необхідні матеріали та обладнання у разі виникнення надзвичайної ситуації. У Вараській громаді розроблено новий проєкт системи оповіщення.

Вже більше як три місяці у Вараші створена і працює Вараська міська військова адміністрація. Дайте, будь ласка, власну оцінку їхньої діяльності, та чи дійсно була потреба у її створенні?

Складне і просте питання одночасно. Якщо коротко, то працює дуже непрофесійно. Якість роботи персоналу не для нашого міста. Ну, і можливо я щось не розумію, але робота в частині оборони не дуже прослідковується. Це моє особисте спостереження. Щодо необхідності створення, то передумов для введення військової адміністрації по закону не було. Для чого створено, я дуже добре знаю, і не хочу зараз говорити про це. У підсумку − Указ Президента України не обговорюється.

Тут, насправді, я розповів лише про невелику частину зробленої роботи, багато питань не висвітлив. Вважаю, що саме ці вищезгадані напрями розвитку є запорукою поліпшення життя мешканців нашої громади. В наступній частині інтерв’ю я розповім про те, як з’явився проєкт рішення про моє звільнення, і про особисте ставлення до цього. Громада має знати правду, як про мене, так і про керівників, з якими шанси на розвиток нашої громади прирівнюються нулю.